Пластическая хирургия

Карло Саркісян (інтерв'ю) » ANTURAZH

Карло Саркісян: «навчився відрізняти тих, хто потребує, від тих, хто робить вигляд»

Більшість теперішніх політиків виголошують палкі промови про патріотизм, аргументуючи це тим, що вони щирі українці, але є люди, які, хоча і не є за походженням українцями, роблять багато добрих справ для своєї другої батьківщини. Одним із яскравих прикладів є Карло Саркісян, який зміг у важкі для нашої країни часи започаткувати власну справу та створити численні робочімісця. Це історія людини, що знає, як долати труднощі. 

– Свого часу доля закинула вас в Україну. Що змусило пов’язати життя саме зі Львовом? 

– За походженням я вірменин, але живу в Україні вже близько 40 років. Потрапив до України після того, як отримав запрошення приїхати у Нову Каховку на роботу. За освітою я філолог, тому декілька років пропрацював у школі. Було надзвичайно складно, бо отримував дуже низьку зарплату, властиву на той час для вчителів. Це не дозволяло мені нормально утримувати свою сім’ю і через це вирішив шукати інші шляхи для заробітку. Одного разу один із найкращих друзів запросив мене відвідати місто Львів, де жив його батько. І коли я приїхав, то настільки закохався у столицю Галичини, що захотів подальше своє життя пов’язати саме з нею.

– Як розвивалася ваша діяльність у місті в подальшому?

– Були і важкі часи, проте не боявся роботи. Спочатку заробляти на проживання допоміг побутовий комбінат, а за деякий час ми відкрили у Львові перший кооператив побутових послуг − і так почалася перша комерційна діяльність.

– Чим займаєтеся сьогодні? – Сьогодні набагато легше, аніж тоді. Підросли діти: син, який допомагає мені, і донька, яка також підтримує у бізнесі, друга донька живе у Німеччині. Ми займаємося ресторанним бізнесом. Є багато планів для реалізації.

– Чому обрали саме ресторанний бізнес? 

– Чесно кажучи, що стосується ресторанного бізнесу, то ним займаюся років 15 і отримав його від свого покійного зятя. Він мав кафе, де ми часто збиралися: це було дуже зручно і затишно, тому для початку я вирішив відкрити для себе одну кафешку і крок за кроком все розвивав. Мені подобалося, більше того, це забезпечувало непогані прибутки.

– Скільки закладів об’єднує ваша мережа кав’ярень? 

– Це ресторани «Кавказ», «Бухара», «Старий Тифліс», нещодавно почали відкривати мережу невеличких ресторанчиків «МВФ» (Міжнародний вареничний фонд). Також маємо нічний клуб «ZanZiBar».

– Ресторанний бізнес, на вашу думку, – прибуткова справа? 

– Якщо ти працюєш правильно і вкладаєш туди всі свої сили, то отримуєш задоволення і відчутні прибутки, що не менш важливо.

– Окрім підприємництва, ви займалися активно і громадською діяльністю, до недавна очолювали Раду нацменшин Львівської області. Що спонукало займатися такою діяльністю, і що вдалося зробити на цій посаді? 

– Річ у тому, що політикою я займаюся дуже давно, але поєдную одне заняття з іншим. Cтараюся допомагати стражденним. І навчився відрізняти тих, хто справді потребує, а хто робить вигляд, щоб отримати гроші. Сім років я був головою ради нацменшин, і на цій посаді я намагався якомога більше допомагати не тільки вірменам, а всім, хто звертався.

– З якими проблемами у Львові стикаються ті, кого можна назвати національними меншинами? 

– Мені приємно, що в нашому місті не спостерігається жодних обмежень, дискримінації, навпаки, відчувається дуже добре ставлення. Я можу з впевненістю сказати: у Львові всім нацменшинам живеться добре, без жодних утисків, як вдома.

– Ви є кандидатом у депутати до Львівської міської ради. Що примусило вас знову зануритися у політику? Чому ви це зробили саме з «Порою»? 

– Команда партії «Пора» зуміла закороткий час зробити дуже багато для жителів міста. Я отримав декілька пропозицій від різних партій, які дуже уважно передивився, і в останній момент зробив вибір на користь партії «Пора». Тому, що там і справді можна щось робити для інших, а не просто мати статус політика. Я в політиці не для задоволення власних інтересів: у моєму житті і так все склалося дуже добре, і я хочу робити добро для інших.

– Якщо ви станете депутатом, ваші перші кроки? 

– У партії «Пора» є свої напрямки і методи роботи, і я своїми зусиллями всіляко підтримуватиму ці починання.

– Попри свою зайнятість, ви є справжнім сім’янином, у вас прекрасна родина, яка підтримує і любить. Якщо можна, декількаслів про неї. 

1311589510_eayet– Що стосується сім’ї, то я щаслива людина. Ви коли-небудь бачили по справжньому щасливу людину? Якщо ні, то це я! В мене любляча дружина, лікарстоматолог, яка вже не працює, але зуби сім’ї тримає під контролем. Старша донька має власний бізнес, проте в нас є один спільний ресторан. Найбільший помічник − це син Роман, він допомагає переважно в клубній сфері, та, незважаючина це, вже почав занурюватися і в ресторанний бізнес.

– Ваш син – відомий в україні діджей. Як до цього ставитеся? 

– Стовідсотково його підтримую. Коли він тільки все починав, я придбав йому найкращу апаратуру. Але найголовніше: син має улюблене заняття, і це може тільки тішити.

– Чи часто ваші діти звертаються до вас по допомогу? 

– Що стосується матеріального боку, то ні, бо самі заробляють на життя. А відносно порад, то я завжди випереджаю дітей і завжди знаю і бачу, що їм болить.

– Де любите відпочивати? Це робите переважно всією сім’єю чи тільки з дружиною? 

– По-різному. Ось нещодавно їздили із сином у Юрмалу, з донькою також відпочивав. За рік дозволяємо собі двічі-тричі відволіктися від роботи.

– Ви людина успішна, ви людина щаслива, ви людина, яку поважають і знають. Про що мрієте? 

– Найперше хочу, щоб мій син одружився, щоб не було війни, щоб не було голодних у країні.

– Чого можете побажати нашим читачам? 

– Всього того, чого бажаю рідним та близьким мені людям.

Розмовляв Володимир Місяйло

Журнал ANTURAZH (Антураж)