Пластическая хирургия

Ярослав Гінка – УДАРний депутат » ANTURAZH

Ще рік тому ніхто і не сподівався, що команда молодих ентузіастів на чолі з Ярославом Гінкою, тоді ще не дуже відомим громадським діячем, так стрімко увірветься на політичну арену міста та області. Сьогодні лідер місцевого осередку партії “Удар” здобув авторитет не тільки колег, але й мешканців Львова як талановитий політик, який прагне змінити обличчя міста.

У жовтні минулого року відбулися вибори до місцевих органів влади, на яких ваша політична сила – партія «УДАР» – дебютувала як у складі міської, так і обласної рад.

Які враження від місцевого політикуму, і з якими труднощами стикнулася ваша молода команда? Підсумовуючи рік нашої депутатської діяльності, хочеться перш за все наголосити, що внаслідок зрозумілих обставин більшість у Львівській міській раді належить іншій політичній силі, що є великим бар’єром на шляху до реалізації всіх планів та взятих на себе обіцянок напередодні виборів. Але тим не менше наші ідеї у межах передвиборчої агітації: соціальне житло для молоді, бізнесінкубатори, технопарки – намагаємося лобіювати вже у стінах міської ради. Щоправда, для успішної реалізації всіх цих проектів, знову-таки, потрібна політична воля міських обранців. Тому працювати доволі складно, адже подекуди колеги нас просто не чують. Тому для себе ми обрали більше формат роботи як громадської організації. Керівництво міста і депутатський корпус займаються глобальною політикою. Всі визволяють Тимошенко, всі гуртом розбудовують Українську державу, будують пам’ятники Степану Бандері, махають прапорами, сперечаються за мову. А про краник, який зірвався у котрійсь із сихівських багатоповерхівок, неприбрану і неосвітлену прибудинкову територію в якомусь із кварталів Рясного (а таких випадків у Львові і поблизу нього є сотні) чомусь ніхто не звертає увагу, чомусь такі проблеми на сесіях не порушуються. Це реальне обличчя теперішньої місцевої влади та більшості у раді. Тому діяльність політичної партії «УДАР» спрямовано саме на допомогу простим людям через наші депутатські звернення та запити. Ми реагуємо і відповідаємо на кожну скаргу, надаємо юридичні консультації. Депутати нашої політичної сили ідуть у конкретний будинок і вирішують конкретну проблему, відмовляючись від будь-якої демагогії.

Що найбільше розчарувало вас у місцевому політикумі після того, як стали депутатом?

Я йшов у депутати зі справжньою ейфорією, очікував глобальних змін. Але стикнувся з величезною бюрократією – найбільшим ворогом змін і реформ. А ще з небажанням чиновників щось робити. А також – із нерозумінням колег по депутатському мандату, і усвідомив, що навіть у стінах Ратуші широко представлене політиканство. Відповідно, політичний популізм подекуди стає набагато важливішим і пріоритетнішим, аніж реконструкція лікарні чи садочка. Часто у подібних випадках кошти виділяються суто для піару конкретної політичної сили.

Але все ж таки, що вдалося зробити для львів’ян вашій фракції за цей час?

Як правило, у міській раді депутати звикли, звітуючись за рік, керуватися лишень статистикою: скільки-то було надіслано звернень і запитів, стільки-то засідань комісій ми відсиділи, стільки-то ухвал за нашим поданням було прийнято, стільки-то годин ми виступали на трибуні. Зараз я чітко можу назвати, скільки вікон змінила партія «УДАР» у школах, скільки дверей вставила у садочках, скільки змінила санвузлів, скільки проклала метрів каналізаційних труб, скільки зробила ремонтів. Яскравий живий приклад нашої діяльності – на вул. Лемківській, 9а мешканці два тижні жили без світла, і ніхто не звертав на них уваги, а наша сила прийняла вольове рішення і за власні кошти відновила електропостачання. Таких прикладів можна наводити десятки.

Яка основна перешкода на шляху реалізації ваших планів?

Корупція та кругова порука чиновників. Це є найбільшою проблемою Львова.

У ролі лідера фракції «УДАР» як оцінюєте загалом роботу депутатського корпусу та його більшості?

Я б не брався оцінювати роботу ні міських обранців, ні депутатського корпусу загалом, оскільки, окрім продажу кількох об’єктів нерухомості, виділення кількох ділянок землі, більше не пригадую якихось стратегічних рішень для міста за цей рік. На жаль, не відбулося реформи ані у водопостачанні, ані у теплоенергетиці, не зросло і кількості робочих місць, що так палко обіцяли на виборах кандидати в депутати.

Наскільки «Свобода» справляється з роллю більшості у радах міста і області?

Більшість, як правило, захищається тим, що, мовляв, поганий мер, але це «відмазка» для слабких. Бо питання полягає у відповідальності за місто та область з боку представників більшості. А ще – у порядності. Бо, ані мер, ані губернатор, ані Табачник, ані навіть президент Янукович, яких свободівці звикли звинувачувати в усіх негараздах міста й області, насправді не мають такого впливу на місто і регіон, який має сама більшість у радах. І якщо не задовольняє робота виконавчої гілки міської ради, не подобається звіт міського голови, їм цілком вистачає 2/3, аби висловити недовіру меру і звільнити його із займаної посади. І якщо свободівці спроможні до стратегічних кроків у розвитку міста, до нових перспективних реформ, не потрібно перекладати свою невизначеність і слабкість на когось іншого. І якщо є політична воля, то більшість може звільнити будь-якого чиновника, бо всі вони підзвітні депутатам.

А як складаються стосунки партії «УДАР» із міським головою Андрієм Садовим?

З Андрієм Івановичем у нас доволі конструктивний діалог. Потрібно віддати належне міському голові за те, що, не маючи коштів, пішов ва-банк, на свій страх і ризик зумів перекопати половину міста. Очевидно, Уряд виділить кошти на ремонт цих шляхів, бо інакше Євро-2012 опиниться під загрозою. Так, Андрій Садовий наважився на нестандартні кроки, але чи працює він у поті чола для вирішення всіх проблем міста – у цьому полягає велике питання. Тому як до особистості не відчуваю до голови міста особливих симпатій. А якщо спостерігати збоку, то між владою міста і депутатським корпусом спостерігається таке собі загравання, тобто спостерігається досить цікава гра.

Як Ви вважаєте: наше місто розвивається у правильному напрямку?

Важко визнавати, але на сьогодні Львів, на жаль, презентує виключно площа Ринок. Бо коли поїдеш подалі від центру міста, а особливо у спальні чи віддалені райони, то розумієш, що там як проклали за часів Радянського Союзу дорогу чи асфальтне покриття, так його відтоді ніхто й не змінював. Зрозуміло, що міська влада не допрацьовує. Ніхто міських чиновників працювати не стимулює, тому вони і розслаблені: депутатський корпус не тисне, міський голова не доконтрольовує. Очевидно, що потрібно змінювати структуру влади, надто багато чиновників працює у виконавчому апараті, завелика кількість керівників. Коли для вирішення якоїсь справи потрібно зібрати десять підписів чиновників, це ненормально. Така ситуація спричиняє безвідповідальність, халатність і безконтрольне використання бюджетних коштів. Хоча і сам депутатський корпус некваліфіковано ставиться до вирішення тієї ситуації.

Сьогодні багато експертів прогнозують, що незабаром наше місто може опинитися на межі банкрутства. Це правда?

Багато людей радять: не бійтеся позичати гроші, бо і так їх віддаватимемо не ми, бо розраховуватися доведеться або нашим із вами дітям або міським майном. Тому керівництво міста віддає під заставу приміщення відділень Ощадбанків, в якому часто беруть кредити, приміщення райвідділів міліції і т. д. Зрозуміло, що такі приміщення ніхто і ніколи не забере. Але є й інші кредити, де в якості заставного майна фігурують інші важливі об’єкти, що пов’язано зі слабинкою у кредитній політиці міста. Констатувати можна одне: Львів – вже місто-банкрут. Тому що борг міста вже перевищив розмір його бюджету. І ніколи у житті ми не розрахуємося з боргами. Будемо відтягувати, будемо платити відсотки, і єдиний варіант вирішення цієї болючої проблеми – можливість перспективи надходження до міста державних субвенцій, які б допомогли Львову розплатитися з кредиторами.

Що тоді може зарадити у такій жалюгідній ситуації?

Єдине, що може змінити ситуацію на краще, – це реформа місцевого самоврядування. Коли місто матиме реальний вплив, тобто своїх суддів, свого шерифа, свій бюджет. Більшість грошей, що надходять завдяки податкам, залишатимуться у місті. А зараз 70 % ресурсів спрямовуються у Київ, і всі сидять і чекають, чи виділить Уряд бодай якусь маленьку субвенцію з тих коштів. Коли пройдемо у ВР, першочерговим завданням нашої політичної сили стане прийняти присвячену цій проблемі вкрай необхідну реформу.

З кого складається команда партії «УДАР» і хто представляє її електорат?

Команду нашої політичної сили формують професіонали, які здатні на зміни. У наших рядах дуже багато економістів, юристів, будівельників, лікарів, вчителів, ну і, звісно, свідомої молоді. Багато хто вважає, що нашій силі симпатизує тільки молодь, але це не так: найстаршому члену нашої партії виповнилося 80 років. Здебільшого нашим електоратом є перспективні, ділові і далекоглядні середньозабезпечені люди приблизно 30 років, яким не байдуже, що буде завтра.

Звідки виділяєте кошти на фінансування політичної сили?

Одразу скажу, що Віталій Володимирович Кличко ні копійки не витратив на фінансування партії «УДАР», і зруйную міф про утримання ним цієї політичної сили. Ми вважаємо неприйнятним той факт, що обласні осередки партії повинні фінансуватися Києвом, тому що хтось може використати ці кошти за призначенням, а хтось може придбати квартиру чи машину, як це дуже часто відбувається в інших політичних силах. Тому фінансуємо себе самі. Дуже багато наших однопартійців є успішними молодими підприємцями, які допомагають, наприклад, білбордами, і таких випадків є безліч. Я не соромлюся зізнатися, що у нас є прихильники серед бізнесової еліти. Це прості, нормальні українські бізнесмени, яким не байдужа доля нашої Батьківщини і які хочуть бачити Віталія Кличка Президентом України, нас – у парламенті, а Україну – в Європейському Союзі. І коли до нас звертаються люди, наприклад, дитині потрібна пересадка кісткового мозку, ми йдемо до тих бізнесменів і просимо у них грошей. Окрім того, є ще соціальний проект із Німеччини: нам привозять гуманітарну допомогу (інвалідні візки, медичне обладнання), ми роздаємо і даруємо її лікарням та конкретним людям.

Наскільки Віталій Кличко володіє лідерськими задатками і які цілі ставить перед собою як лідер партії?

Про цю людину можу сказати тільки добре, і не тому що по партійній вертикалі є його одним із заступників, а тому, що Віталія Володимировича знаю вже досить давно. Він є прикладом як для нас, так і для інших. І думаю, ніхто не сперечатиметься, що саме Віталій Кличко є одним із лідерів за промоцією нашої країни у світі. Цю людину найчастіше асоціюють зі спортом, але не забувайте: він ще і герой України, і доктор наук. Він є патріотом України, і, маючи надзвичайно великі можливості і знайомства, залишається, попри все, жити в нашій країні, хоче, аби тут росли його діти. Він хоче реальної незалежності України в усіх аспектах: економічному, політичному, духовному. Віталія приймають на найвищому рівні на всіх економічних заходах, він відвідує різного роду бізнес- та інвестиційні форуми. З цього можна зробити висновок, що на найближчих парламентських виборах Віталій Кличко гідно проведе нашу партію до парламенту і ми отримаємо там велику фракцію. Знаю, що ви особисто підтримуєте Віталія Кличка під час його поєдинків… Ну, наскільки це дозволяють час і можливості… Хоча кожного разу, коли це роблю, наша делегація везе з собою різні речі з логотипом партії «УДАР». Найцікавіше, що всі ці атрибути розлітаються за мить як сувеніри. Загалом в Європі цілком толерантно сприймають Віталія як політика, слідкують за його громадською та політичною діяльністю.

За яких обставин ви з ним познайомилися, і як взагалі очолили цю політичну силу на Львівщині?

Ні для кого не секрет, що на виборах до парламенту Віталій очолював список партії ПРП-Пора, я так само не залишався осторонь цієї політичної сили. Всі добре знають, що трапилося з цією партією далі. Багато людей перейшло з «Пори» в «УДАР». Ось так ми й познайомилися, і так я очолив партію «УДАР» на Львівщині. Віталію часто закидають, що він не володіє українською мовою… Це вигадки. Він чудово володіє кількома мовами, серед яких і українська. Останньою він постійно послуговується на з’їздах, у приватних розмовах, та й навіть між собою ми завжди спілкуємося виключно українською.

Чим особисто ви заробляєте на життя?

Я є директором успішного підприємства, отримую гідну зарплату.

Розкажіть про свою сім’ю…

У мене чудова дружина, яка працює на дуже серйозній роботі, вона виховує наших дітей – двох маленьких донечок.

Вас доволі часто називають найстильнішим політиком ЛМР. Хто допомагає вам завжди бути «в ударі»?

Таким мене зробила моя кохана дружина. Бо 6 років тому, коли ми одружилися з нею, ви би мене не впізнали. Зараз вона підбирає мені гардероб. Щоранку, поки особисто не прослідкує, у що я вдягнутий, чи все гаразд із костюмом, доки не підтягне краватку, з будинку не випустить.

Є у вашій молодій сім’ї особливі традиції?

Звичайно. Найцікавіша традиція – святкувати 17 вересня кожного року річницю одруження. Скільки б у мене не було справ, роботи, зустрічей, цього дня я повинен бути вдома. Як правило, дружина готує романтичну вечерю при свічках.

А що даруєте дружині у подарунок?

Найоригінальніше, що я зробив, – це подарував білого пуделя. Крім того, купую дружині одяг, причому роблю це на око і ще ніколи не помилився. Дарую коштовні прикраси.

Куди їздите зі сім’єю відпочивати?

Переважно у Карпати: там маємо улюблені бази, де, як правило, зупиняємося: «Жива вода» у Міжгір’ї та «Орявчик» у селі з такою самою назвою. На море їздимо відпочивати за кордон. Зі старшою донькою дуже часто підкорюємо вершини гір. Деколи вона разом зі мною піднімається кілька десятків кілометрів, ми живемо у палатках. Вона взагалі у мене такий собі боєць, у школі вчиться не дуже, але займається великим тенісом і спорт для неї понад усе.

За якими принципами виховуєте своїх дітей?

Дітям завжди потрібно говорити правду і виховувати їх так, щоб вони ніколи не обдурювали. Розповідаю про добро і зло. Пояснюю про потребу допомагати іншим. Намагаюся прищепити любов до Бога, до своєї країни, мови, традицій. На свята вдома завжди одягають вишиванку. Хочу, аби діти виросли моральними, духовними і порядними людьми.

Розмовляв Володимир Місяйло

Журнал ANTURAZH (Антураж)