Пластическая хирургия

Ринат Ахметов » ANTURAZH

Зі мною у спорті важко вболівати, я своєрідно проявляю емоції.

Не люблю, щоб хтось коментував гру. Знаєте, під час матчу сиджу так, що обличчя може прикрасити будь-які поминки. Для мене футбол – це страждання. Впадаю у крайнощі: я або найщасливіший, або найнещасніший. У мене немає золотої середини.

Свій бізнес-шлях я ділю на три етапи: 1992-1995 роки – це неформальна економіка, 1995-2000 роки – становлення бізнесу, з 2000 року до сьогоднішнього дня – «прозорий» період. Що мається на увазі під «неформальною економікою»? Є бізнес «білий», а є бізнес «чорний».

Так ось, ми були «сірими». Ринат Ахметов Мене не цікавить колір коаліції в парламенті. Натомість, цікавить те, що вона робитиме. Якщо коаліція налаштована на реформи та економічне зростання, дай Бог їй здоров’я.

А якщо більшість хоче відібрати й поділити, то це вже не демократична, а комуністична коаліція зразка 1917 року. Я не олігарх. Я людина, яка взяла на себе відповідальність перед суспільством, перед 160-тисячним колективом, відповідальність перед вболівальниками за створення команди європейського рівня. А олігархи – при владі. Для них влада – єдиний спосіб заробити гроші. На мій погляд, дуже погано, що країну поділили за географічною ознакою.

Наведу вам один приклад із футбольного життя. Три роки тому я сказав, що якщо ми прагнемо в Європу, то наші клуби повинні тренувати кращі європейські тренери.

Мені заперечили: «А де ж ваш патріотизм?» Я відповів, що у моєму розумінні патріот – це не той, хто народився на Україні, а той, хто працює в Україні. На славу України. Тому ми не повинні боятися запрошувати іноземних фахівців, адже вони допоможуть нам вийти на якісно новий рівень.

Моя формула успіху – це швидкість ухвалення рішень із маленьким коефіцієнтом браку. Той, хто приймає швидкі рішення і помиляється менше за конкурентів, – найуспішніший. Україна повинна приймати швидкі й ефективні рішення. Але для цього потрібна впевненість у їхній правильності. На моїх підприємствах не працює жоден із родичів, тому, що там, де родичі, починається корупція. 27 березня 1998 року в мене з’явилася мрія: побудувати стадіон у Донецьку. Тоді збірна України грала проти збірної Франції в Парижі. Я приїхав, побачив цей чудовий стадіон, атмосферу, і відразу захотів такий стадіон у Донецьку.

Щоправда, тоді можливості виконати цей амбітний та дорогий проект не було. Але минули роки… У моєї матері був дуже великий за розміром гаманець, але завжди без грошей. І я сказав: «Мамо, колись я виросту, стану футболістом і буду заробляти багато грошей. Гаманець збережи обов’язково». Так сталося, що футболістом не став, але у футболі залишився в іншому амплуа.

Гаманця вже також немає, але мрія збулася. «Шахтар» живе в моєму серці.

І якщо від мене забрати цю команду, це рівносильне вирізанню серця без наркозу. Мій старший син у вісім років хотів займатися футболом і прийшов у футбольну школу «Шахтаря». Я тоді заборонив і дозволив обирати будь-яку іншу школу, тільки не «Шахтар».

Я не хотів, щоб у сина виникли якісь привілеї порівняно з іншими хлопцями. З цього приводу вдома відбулася серйозна розмова. Уся сім’я була на боці сина, але я свого рішення не змінив. Чому я прагну перемогти бідність? Тому, що її ненавиджу! Я народився і виріс у бідній родині. Ми жили в помешканні…

Як Вам пояснити? Ну, якщо п’яний іде вулицею і вдарить ногою в паркан, то будинок розвалиться. У будинку було не більше 20 квадратних метрів. Спали на підлозі, на розкладачці. Туалет розташовувався на вулиці, вмивалися також там, із кухля. Потім я знову перемагав бідність на своїх підприємствах.

І зараз я хочу передати отриманий досвід, а відтак, стати корисним для всієї країни. Не можна жити щасливим серед нещасних, або багатим серед бідних.

Зоряна Тур

Журнал ANTURAZH (Антураж)